Жовква: місто на річці Свиня біля гори Гарай

Де знаходиться Жовква

Жовква, Жовківська громада, Львівський район, Львівська область, Україна.

Відкрити в Google Maps · Прокласти маршрут

Вічева площа та замок

Починати знайомство з Жовквою варто з площі Вічевої — головної площі міста. Її розпланували перед замком, а з північного та східного боків оточили житловими кам’яницями з відкритими галереями-підсінням. Таке поєднання площі, замку й кам’яної забудови зберігає логіку міста-фортеці, яке формувалося в першій половині XVII століття.

Жовківський замок від 1678 року був резиденцією короля Речі Посполитої Яна III Собеського. У грудні 1706 — квітні 1707 року тут перебував російський цар Петро I, а в квітні 1707 року приїздив український гетьман Іван Мазепа. З Жовкви він відправляв посланця до Саксонії, щоб заручитися підтримкою шведського короля Карла XII.

У XVII — на початку XVIII століття місто пережило найбільший розквіт. Тут діяли п’ять церков, чотири костели й синагога, а жовківська збірка славилася живописом, графікою, різьбленням, гобеленами, порцеляною та зброєю. Сьогодні історичне середмістя має статус державного історико-архітектурного заповідника.

Гора Гарай і річка Свиня

Жовква розташована приблизно за 25 кілометрів на північ від Львова, на межі Розточчя та Малого Полісся. Історичний центр лежить на підвищеній гряді, що тягнеться зі сходу на захід. Біля гори Гарай гряду прорізає річка Свиня, утворюючи кілька вигинів.

Гарай — крутий уступ Розточчя, що здіймається приблизно на 150 метрів над прилеглою рівниною; його висота становить 365 метрів. Біля цієї природної межі проходить Головний європейський вододіл. Тут сходяться не лише різні форми рельєфу, а й давні історичні кордони земель Червоної Русі — Галичини, Волині, Звенигородського та Белзького князівств.

У долині Свині колись існували великі стави — Сопошинський, Середній і Зволинський. Упродовж XIX століття їх осушили, як і заболочені території по обидва боки гряди. Сьогодні ці ділянки вже забудовані. У межах міста є дві природоохоронні території: дендропарк «Під Гараєм» і Замковий парк XVII століття.

Винники, Жолкевські та магдебурзьке право

Першу літописну згадку про село Винники датують 1368 роком. Воно лежало на торговому шляху між Галичем, Львовом, Белзом і Холмом, тому поселення розвивалося завдяки руху людей і товарів. Нове місто Жовкву заклали 1597 року на землях давніх Винників, неподалік Щекотина, згаданого в Галицько-Волинському літописі 1242 року.

Наприкінці XVI століття Винники перейшли у власність гетьмана Станіслава Жолкевського. Королівський привілей Зиґмунта III Вази дозволив заснувати місто й назвати його Жовквою. 22 лютого 1603 року місто отримало магдебурзьке право. Це прискорило розвиток ремесел, торгівлі та міського самоврядування через магістрат.

Планування міста пов’язують із Павлом Щасливим, який працював над замком, а згодом — над костелом святого Лаврентія. Дослідники припускають, що Жовкву могли розпланувати за зразком «ідеальних міст» італійського архітектора П’єтро Катанео. Важливу роль у розвитку міста також приписують Реґіні, дружині Станіслава Жолкевського, яка опікувалася Жовквою під час його служби.

Місто ремісників і жовківська мистецька школа

Жовква відома як місто ремісників. Наприкінці XVII — на початку XVIII століття тут сформувався осередок іконопису та різьблення по дереву. Місто славилося художньою школою, а його митці працювали в умовах розвиненого міського середовища, де замовлення надходили від церков, костелів і заможних власників.

У цей період Жовква отримала нові кам’яні будівлі та садово-паркові ансамблі. Тут діяла велика друкарня, яка випускала значну частину служебних книжок для греко-католицької церкви. У 1920-х роках місто стало важливим видавничим центром чернечого греко-католицького Чину святого Василія Великого.

Залізниця, війна і повернення назви

У XIX столітті розвиток Жовкви підтримало прокладення залізниці Львів — Белжець. Від 1889 року в місті розміщувалася адміністрація залізниці. Через Жовкву також проходять автошляхи у напрямку Рави-Руської, Варшави, Ковеля та Берестя; залізнична лінія прямує через місто до Рави-Руської й Варшави.

Перша світова війна завдала місту сильного удару: Жовква переходила з рук у руки, а під час відступу російських військ була спалена. У 1918–1919 роках місто перебувало під адміністрацією Західноукраїнської Народної Республіки. Після цього воно стало повітовим містом Львівського воєводства у складі Польщі.

У 1951 році радянська влада перейменувала Жовкву на Нестеров — на честь авіатора Петра Нестерова, який загинув неподалік під час повітряного бою. Стару назву місту повернули 1992 року. 1994 року Жовква отримала статус державного історико-архітектурного заповідника. До його складу входять 55 пам’яток світового, національного та регіонального значення.

Що варто знати перед поїздкою

Для орієнтування достатньо тримати напрямок на площу Вічеву: саме навколо неї зосереджена історична частина міста, замок і давня міська забудова. Від Львова до Жовкви близько 25 кілометрів, а поруч проходять міжнародні автошляхи до Польщі та країн Балтики.

Назву міста пояснюють по-різному. За однією версією, вона походить від діалектного слова «жовква» — болотяної рослинності жовтого кольору, пов’язаної зі словами «жовклий» і «жовкнути». За іншою версією, назва пов’язана зі Станіславом Жолкевським-молодшим. Історично підтверджено, що право назвати нове місто Жовквою було надане королівським привілеєм 1603 року.