Жидачів лежить за три кілометри від місця, де річка Стрий впадає в Дністер, а в його церкві Воскресіння Господнього зберігається давня чудотворна ікона. Це одне з найдавніших міст Прикарпаття: його історія поєднує давньоруське городище, торгові шляхи, магдебурзьке право, козацьке повстання та промисловий розвиток ХХ століття.

  • Тип · місто
  • Регіон · Львівська область
  • Район · Стрийський
  • Громада · Жидачівська
  • Код КАТОТТГ · UA46100050010010600
  • Координати · 49.383333,24.133333

Де знаходиться Жидачів

Жидачів, Жидачівська громада, Стрийський район, Львівська область, Україна.

Відкрити в Google Maps · Прокласти маршрут

Де шукати Жидачів

Місто розташоване на межі горбистої Подільської височини та плоскої улоговини Передкарпаття. Від Жидачева близько трьох кілометрів до місця, де Стрий впадає в Дністер. Це головний природний орієнтир для розуміння його розташування.

Територією міста проходить автошлях E50. Історично Жидачів мав і залізничне сполучення: колію Стрий — Ходорів завершили 1889 року. У середмісті та на пагорбах за містом варто розрізняти сучасні сакральні пам’ятки й залишки давнього укріпленого поселення.

Звідки назва Удеч

Перша письмова згадка про місто датується 1164 роком. У документах його називали Удечем або Зудечевом, а загалом історичні джерела зафіксували близько 25 назв. Підтвердженого пояснення походження назви у наданих матеріалах немає, тому пов’язувати її з конкретним словом чи легендою не варто.

Назва Удеч важлива для пошуку історичних згадок: у середньовічних документах ідеться саме про це поселення, яке згодом стало відоме як Жидачів.

Торгове місто середньовіччя

Уже в ХІІ столітті Жидачів був торговим центром і входив до економічних зв’язків Галицько-Волинської та Київської Русі. Через нього проходив шлях зі Сходу на Захід. Судноплавні тоді Дністер і Стрий поєднували місто з Галичем, придунайськими містами та портом Олешшя.

Жидачівські купці торгували також із містами Польщі, Німеччини, Угорщини та інших країн. Пізніше місто стало центром торгівлі сіллю. Сільське господарство й ремесла відображені на гербі 1653 року: на ньому зображено білу соляну кулю, леміш від плуга та серцеподібний щит.

У 1393 році Жидачів отримав магдебурзьке право. У першій половині XV століття він був столицею князя Федора Любартовича, брата Свидригайла. За кошти Федора 1415 року оздобили місцеву церкву. Від цього періоду збереглася згадка про міське управління та грамоту 1424 року, написану староукраїнською мовою.

Городище, замок і міські храми

Серед історичних місць Жидачева — залишки давньоруського городища та замку XII–XIV століть. Саме з цією укріпленою частиною пов’язані уявлення про Жидачів як про важливий осередок на торговому шляху.

Римо-католицький храм почали споруджувати наприкінці XIV століття. Мурований латинський храм звели 1602 року, а його головний вівтар освятили 12 жовтня 1612 року. Від давньої будівлі зберігся різьблений вхідний портал. Нині костел із дзвіницею діє як храм католицької громади; за радянських часів у ньому спочатку працював автовокзал, а згодом краєзнавчий музей.

У місті було кілька давніх церков. Храм святого Теодора стояв у середмісті й був розібраний 1848 року. Церкву Різдва Пресвятої Богородиці на пагорбі за валом знищила річка Стрий 1742 року. Церква святого Миколая згоріла після удару блискавки. Тому особливе місце в історії Жидачева посідає церква Воскресіння Господнього.

Церква Воскресіння Господнього

За переданням, попередню церкву Воскресіння збудували без єдиного цвяха. Вона двічі горіла — 1848 і 1888 року. Після другої пожежі громада вирішила спорудити мурований храм: будівництво почали 1892 року, а 29 вересня 1901-го церкву освятили.

У храмі зберігається давня чудотворна ікона Богоматері Воплочення, відома як Жидачівська Оранта. Вона походить із колишнього монастирського храму. 19 травня 1912 року церкву відвідав митрополит Андрей Шептицький і освятив іконостас.

У 1946 році парафію насильно перевели до Російської православної церкви, але храм не закрили. Після відновлення незалежності України частина громади заявила про повернення до УГКЦ; статут парафії зареєстрували 17 вересня 1991 року. Фасад відновили 2002 року.

Жидачів у воєнній та новітній історії

Під час Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького в Жидачеві й навколишніх селах формувалися повстанські загони. На початку 1648 року міщани напали на замок, пограбували шляхетське майно та знищили судові книги. Восени того ж року повстання поширилося на маєтки за межами міста.

1676 року біля Жидачева табором стояв король Ян III Собеський, який готувався до війни з турецькими військами. Вирішальна битва відбулася 17 жовтня, після чого було укладено мирну угоду й звільнено 12 тисяч полонених.

У XIX столітті місто переживало епідемії холери та пожежі, але водночас тут з’явилися кам’яні будівлі повітового суду, ради й шкіл. Після Другої світової війни розвиток Жидачева пов’язали з целюлозно-паперовим комбінатом, запущеним 1951 року.

Що варто знати перед поїздкою

У Жидачеві налічується понад 30 пам’яток історії та культури, але надані матеріали не містять актуального графіка їхньої роботи чи умов відвідування. Тому режим доступу до церкви, костелу та інших об’єктів варто уточнювати перед поїздкою.

Для першого знайомства з містом зручно поєднати три різні точки: залишки давньоруського городища й замку, церкву Воскресіння Господнього з давньою іконою та римо-католицький костел із дзвіницею. Природним орієнтиром залишається близькість до Стрию й Дністра, а транспортним — автошлях E50. День міста відзначають 21 вересня, починаючи з 1996 року.


administrator

Головний редактор Bomba.lviv.ua. Журналіст і медіаменеджер, засновник мережі новинних видань. Слідкую за головними подіями в Україні та світі й перетворюю їх на зрозумілі матеріали для читачів.